DiscoveryСтароанглійські вівчарки – це порода собак, яка вирізняється не лише своїм пухнастим виглядом, а й вражаючим інтелектом і доброзичливим характером. Їх часто можна побачити в кіно, на виставках чи просто в парках, де вони приковують увагу перехожих своїм оригінальним зовнішнім виглядом. Проте за густою шерстю та веселою ходою ховається глибока історія, багата на цікаві та маловідомі факти. Ці собаки були виведені не лише для краси, а для конкретної мети – роботи поруч з людьми. У цій статті зібрані 31 захоплюючий факт про староанглійських вівчарок, які допоможуть краще зрозуміти цю особливу породу.
- Староанглійські вівчарки мають інше ім’я – бобтейли. Ця назва походить від укороченого хвоста, який історично купірували, щоб позначити собаку як робочу.
- Порода виникла у Великій Британії ще в XVIII столітті. Її використовували для перегону худоби на ринки та ферми.
- Незважаючи на назву, вони не мають прямого зв’язку зі староанглійською мовою. Назва лише підкреслює їхню давню британську спадщину.
- Їхня шерсть складається з густого підшерстка та довгого верхнього шару. Така будова дозволяє їм витримувати дощ, вітер і холод.
- Вівчарки потребують регулярного грумінгу, адже їхня шерсть легко сплутується. Догляд за нею може займати до кількох годин на тиждень.
- У староанглійських вівчарок характерна хода, що нагадує «котіння». Це пов’язано з їхньою особливою будовою задніх лап.
- Вони чудово ладнають з дітьми завдяки своєму лагідному темпераменту. Їх навіть називають «нянями у хутрі».
- Порода має виразний голос, який використовувала для контролю над стадом. Їхній гавкіт гучний і низький, що робить його добре чутним на великій відстані.
- Очі цих собак часто приховані за шерстю. Це не заважає їм орієнтуватися, оскільки вони чудово користуються слухом і нюхом.
- Староанглійські вівчарки дуже розумні, але можуть бути впертими. Вони вимагають послідовного виховання та позитивного підкріплення.
- Незважаючи на великі розміри, вони часто намагаються залізти на коліна власника. Їм потрібно багато уваги і фізичного контакту.
- У минулому фермери зістригали вовну з бобтейлів на рівні з вівцями. Вона використовувалась для виготовлення теплих тканин.
- Вони добре пристосовані до активного способу життя і потребують щоденних прогулянок. Без навантажень можуть почати нудьгувати і шкодити.
- Староанглійські вівчарки часто знімаються в рекламі та фільмах через свій харизматичний вигляд. Їхня найбільша зірка – собака по імені Макса з фільму «Крутий Джо».
- Вони не линяють так сильно, як інші породи, але їхню шерсть слід регулярно вичісувати. Інакше вона може стати домівкою для бруду і комах.
- Порода має гарне здоров’я, але схильна до дисплазії кульшового суглоба. Регулярні ветеринарні огляди допоможуть уникнути ускладнень.
- Їхній колір шерсті змінюється з віком. Щенята народжуються майже чорними, а згодом світлішають до сірого або блакитно-сірого відтінку.
- Вони мають гострий інстинкт охоронця. Якщо в домі незнайомці – бобтейл обов’язково повідомить про це.
- У Великій Британії їхній хвіст історично купірували для уникнення податків на собак. Податок стягувався з «непрацюючих» тварин, а відсутність хвоста свідчила про робочий статус.
- Бобтейли мають добру пам’ять і здатні запам’ятовувати до сотні команд. Вони відмінно проходять курси слухняності та навіть беруть участь у спортивних змаганнях.
- Вони добре адаптуються до квартирного життя, якщо мають достатньо прогулянок. Однак у тісному просторі можуть почуватися незручно через свої габарити.
- Собаки цієї породи дуже емоційні та чутливі до настрою господаря. Вони легко вловлюють зміни в голосі та поведінці людини.
- Староанглійські вівчарки мають унікальний запах шерсті, який змінюється залежно від вологості. Деякі власники вважають його приємним і впізнаваним.
- У них велика голова з квадратною мордою, що додає їм кумедного вигляду. Вуха зазвичай висячі, прикриті шерстю.
- Порода була офіційно визнана Англійським кінологічним клубом у 1888 році. Відтоді популярність бобтейлів постійно зростає.
- Серед староанглійських вівчарок трапляються випадки гетерохромії – різного кольору очей. Це не впливає на зір і є лише візуальною особливістю.
- У їхньому характері поєднується незалежність і відданість. Вони можуть самостійно приймати рішення, але завжди повертаються до господаря.
- Ця порода вимагає ранньої соціалізації з іншими тваринами. Без цього вони можуть проявляти домінування чи недовіру.
- Їхній крок енергійний і веселий, що створює враження танцю. Власники часто кажуть, що їхні собаки ніби рухаються під музику.
- У староанглійських вівчарок чудово розвинений нюх, що дозволяє використовувати їх у пошукових операціях. Хоча вони й не спеціалізовані службові собаки, їхні здібності вражають.
- Вони мають міцну імунну систему, але чутливі до перегріву. У спекотну погоду їм потрібно забезпечити тінь і воду, а краще уникати активності в денний час.
Ці цікаві факти допомагають поглянути на староанглійських вівчарок з нового ракурсу. За пухнастим образом ховається розумна, віддана і багатогранна порода з власною історією і характером. Їх люблять за душевність, витривалість та харизму, яка легко підкорює серця. Такі захоплюючі факти надихають глибше дізнаватися про тварин, що живуть поруч із нами.
