DiscoveryЕріда – загадковий карликовий об’єкт на околиці Сонячної системи, що відкрив нову сторінку в історії астрономії. Її відкриття не лише доповнило перелік транснептунових тіл, а й спричинило перегляд статусу Плутона. Ця крижана світова одиниця, названа на честь грецької богині розбрату, привертає увагу науковців завдяки своїм незвичним характеристикам. Дослідження Еріди допомагають краще зрозуміти походження та структуру віддалених об’єктів поясу Койпера. Пропонуємо добірку з 30 цікавих фактів, які розкривають маловідомі аспекти цієї таємничої карликової планети.
- Еріда була відкрита 5 січня 2005 року командою астрономів на чолі з Майклом Брауном. Її спочатку називали 2003 UB313, оскільки вона була помічена ще у 2003 році.
- Назву «Еріда» вона отримала на честь грецької богині чвар та розбрату. Це стало символічним через суперечки, які виникли внаслідок її відкриття.
- Саме через Еріду Плутон у 2006 році був перекласифікований з планети на карликову планету. Відкриття цього об’єкта викликало необхідність чітко визначити поняття «планета».
- Еріда більша за Плутон за масою, але трохи поступається йому за діаметром. Її маса становить приблизно 127% маси Плутона.
- Поверхня Еріди надзвичайно світла й має високий альбедо – відбивну здатність. Це свідчить про наявність крижаного покриву, ймовірно з метану та азоту.
- Середня відстань Еріди від Сонця становить близько 10 мільярдів кілометрів. Це в три рази далі, ніж орбіта Плутона.
- Її орбіта сильно витягнута й нахилена до площини екліптики. Вона перетинає межі поясу Койпера, а іноді наближається ближче до Сонця, ніж Плутон.
- Один оберт Еріди навколо Сонця триває приблизно 557 земних років. Це робить її рух надзвичайно повільним для спостереження з Землі.
- Супутник Еріди називається Дисном – на честь грецького бога підземного світу. Він був відкритий у 2005 році за допомогою телескопа Хаббла.
- Дисном допоміг визначити масу Еріди завдяки аналізу його орбіти. Це надало астрономам точніші дані про структуру карликової планети.
- Температура на поверхні Еріди надзвичайно низька й становить приблизно –240 градусів за Цельсієм. У таких умовах навіть метан замерзає.
- Еріда має дуже тверду поверхню, яка, ймовірно, вкрита твердим замерзлим метаном. Це робить її однією з найбільш холодних тіл у Сонячній системі.
- Її відкрили на знімках, зроблених телескопом Скотта в обсерваторії Паломар у Каліфорнії. Виявлення відбулося за допомогою аналізу зміщення об’єкта на багатьох фотографіях.
- Еріда належить до класу об’єктів, відомих як розсіяний диск. Це область Сонячної системи, заповнена льодовими тілами з дуже витягнутими орбітами.
- На відміну від Плутона, у Еріди немає виражених сезонів. Її осьовий нахил не спричиняє значних змін клімату протягом обертів.
- Візуально Еріда виглядає як яскрава точка, яку можна побачити лише з найпотужніших телескопів. Без спеціального обладнання вона недоступна для аматорських спостерігачів.
- У 2010 році Еріда пройшла транзитом перед віддаленою зіркою, що дозволило астрономам більш точно виміряти її розмір. Це підтвердило, що вона трохи менша за Плутон за діаметром.
- Вона розміщується настільки далеко, що світлу від Сонця потрібно понад 9 годин, щоб досягти її поверхні. Це створює значні труднощі для зв’язку в разі майбутніх місій.
- Жоден космічний апарат наразі не відвідав Еріду. Місії до неї можуть тривати десятки років через віддаленість об’єкта.
- У неї немає атмосфери в звичному розумінні, але можливо, при зближенні до Сонця частина льоду може тимчасово сублімувати й створювати тонку газову оболонку.
- Еріда має майже сферичну форму, що є однією з ознак планетарного статусу. Це підтверджує, що її гравітація достатньо сильна, аби сформувати симетричну поверхню.
- Вчені припускають, що всередині Еріди може бути кам’яне ядро, подібне до Плутона. Це робить її структурно складнішою, ніж просто крижане тіло.
- Її відкриття стало каталізатором створення нової категорії небесних тіл – карликових планет. Разом з Плутоном, Макемаке і Хаумеа вона стала частиною цієї групи.
- Еріда обертається навколо власної осі за 25,9 години. Це означає, що її доба приблизно така ж, як на Землі.
- Її яскравість у видимому спектрі вища, ніж очікувалося. Це пов’язують із молодістю її поверхневого шару або нещодавнім замерзанням свіжого льоду.
- Через малу кількість сонячного світла на її орбіті, сонячні батареї були б майже неефективними для живлення можливих космічних апаратів. Альтернативою могли б стати ядерні джерела енергії.
- Еріда вважається одним із найбільших об’єктів у поясі Койпера. Вона є важливою мішенню для майбутніх місій NASA та ESA.
- Під час максимального віддалення вона перебуває на відстані понад 97 астрономічних одиниць від Сонця. Це робить її майже недосяжною для наземних спостережень.
- Попри холод, на її поверхні можуть виникати зміни внаслідок космічного вивітрювання. Заряджені частинки та мікрометеорити поступово змінюють структуру льоду.
- Вивчення Еріди допомагає краще зрозуміти процеси формування зовнішньої частини Сонячної системи. Вона є своєрідним архівом давніх речовин, з яких утворилися планети.
Ці неймовірні факти демонструють, що Еріда – не просто крижане тіло на задвірках Сонячної системи. Вона стала ключовою фігурою в переосмисленні планетарної класифікації й джерелом безцінної інформації для науки. Захоплюючі деталі її будови та поведінки дозволяють зазирнути у глибини космосу і збагнути складність нашої планетної системи. Маловідомий об’єкт із великою історією продовжує розпалювати інтерес астрономів усього світу.
